ОТРУТА ВІДПОВІДЕЙ

Найкраще, що може зробити одне покоління для іншого – це передати йому максимально правдиве уявлення про навколишню дійсність. Це потрібно, по суті, для одного – вижити і розвиватися.

Уявіть, що на зорі існування людства на питання дитини дорослий би відповідав ухильно. Або ж зовсім не відповідав. Тоді дитина змушена була б спиратися тільки на свої інстинкти, неприємний запах – відразу, швидше за все небезпека для здоров’я.

Занадто високо – страх, швидше за все небезпека для життя. Занадто велика тварина – знову страх і знову швидше за все небезпека для життя. Кожен раз кожне покоління вимушене буде все починати пізнавати заново, не спираючись на досвід попереднього.

З таким підходом втрати величезні і невиправні. Оскільки обов’язково хто-небудь вважатиме тигра славним великим кошеням, вовка – милою великий собачкою, а невідому людину незнайомого племені з кийком – славним малим, котрий ненароком прогулюється повз рідних пенатів.

Кожне попереднє покоління налаштоване на те, щоб виховати якомога більше представників наступного. Така природа життя. І чим більше людина знає про життя, її законах, особливості, чим більше розрізняє нюансів, відтінків тим краще вона підготовлена до реальності. Якщо у неї уявлення тільки зі знаком мінус і в кожному вона бачить ворога, швидше за все її життя пройде в постійній боротьбі, занадто багато енергії піде на оборону або ж на напади і завоювання і занадто мало залишиться на все інше. Якщо ж у людини все уявлення тільки зі знаком плюс, то вона не зможе ідентифікувати наміри, відмінні від власних, що, втім, характерно і для першого варіанту з негативними уявленнями.

Таким чином людині необхідні максимально об’єктивні уявлення про життя, їй потрібно знати, що робити в разі небезпеки або в разі, коли можна розслабитися. Людина просто зобов’язана знати як накопичувати і розподіляти енергію, інакше не виживе, або ж життя буде дуже коротким, не встигне виховати потомство.

І тоді виникає питання, чому ж часто на вельми природні і відкриті запитання дітей батьки дуже часто відверто брешуть, приховують інформацію або надають інформаційний сурогат. Що таке людина зробила своїм батькам, що вони не піклуються про її виживання і еволюції, а надають йому неправильні уявлення про життя? Про кого вони дбають? Про себе. Їм так вигідно, або зручно. Часто спрацьовує механізм, мовляв малий (мала) ще, чого про це знати або міркувати. Але дитину, як правило, цікавлять фундаментальні питання життя, смерті, спілкування, відносин і пізнання.

Ми не терпимо порожнечі, ми не можемо терпіти відсутність відповідей на свої питання і починаємо формувати відповіді та подання самі, як можемо, на що вистачає фантазії і обривків інформації. Дещо як з цією інформацією існувати можна, але повноцінно жити не можна. І ще півбіди, коли людина в пошуку відповідей на питання відправляється у власне розслідування, гірше коли вона робить висновок, що вона настільки погана і настільки нікому не потрібна, що відповідати на її питання, а вже тим більше надавати їй правдиві відповіді, які можуть стати основою для подальшого життя, взагалі ніхто не збирається.

Маленька людина перекреслює себе і перекреслює невідомість. Невідомість страшна, лякає і нерозділене. Краще в неї не ходити, невідомість – це біда. Але саме в невідомості є відповіді на всі наші запитання, які нам не дозволили ставити в дитинстві. Шлях до пізнання перекритий, але разом з ним перекритий і шлях до повноцінного життя. Замість цього у нас є сурогат з уявлень, переварити який немає ніякої можливості.

Навіщо так труїти власну дитину? Навіщо згодовувати їй брехню? Адже інформація – це теж їжа, тільки для мозку. Неякісна їжа отруїть рано чи пізно. Не брешіть дітям, відповідаючи на їхні запитання. Не годуйте їх брехнею, приховуванням і напівправдою. Це труїть, спочатку мозок, а потім шлунок і кишечник, тому що тіло ніколи не бреше, йому неможливо довго згодовувати отруту брехні.