БІДНІ ЛЮДИ

Хочу отримати високу якість, але не можу заплатити. Але із задоволенням візьму цю високу якість безкоштовно ну, або в крайньому випадку, за дуже низьку ціну.

Це дуже поширена історія. Неможливість (небажання) заплатити іншому за працю в будь-якому його вигляді переслідує нас постійно.

По суті, все походить від тотальної нестачі. Все, що приходить до мене – це добре, а все, що виходить з мене як подяка іншому – це підлягає ретельному аналізу. Чим менше, тим краще, а в ідеалі нічого.

Історія отримання чогось в обмін на нічого або мізерну нікчемність – це історія порожнечі, яку важко заповнити. Але не все так однозначно. Повністю закон збереження енергії порушити неможливо, просто оплата прийде в іншому вигляді.

Чимала порожнеча виникає в самому ранньому дитинстві. Вона може бути спрямована на дитину, а може бути на суспільство в цілому. Ти – нікчема (ну або недостатньо хороший), а ми всі набагато краще. Ну або навпаки – ти зірка, ти продовження нас зірок, а весь світ – повний відстій, недостойний твого мізинця.

І там, і там утворюється ця сама зяюча порожнеча, яка потребує нескінченної кількості енергії для насичення.
Закон збереження енергії порушується, рівноцінного обміну вже не відбувається. А відбувається якраз колосальний відтік цієї енергії.

Людина звикла до того, що він недостатньо (тобто достатку у нього немає) хороший не може, навіть якщо захоче, вже нічого дати. Дають від надлишку. Від надлишку всього – любові, щастя, задоволення, радості, і, до речі, гніву, страху, печалі. Одним словом все. Просто від надлишку. Що маю, те й даю. Нічого не маю – нічого не даю, а просто беру ваше. І добре ще, що того, хто надав свою якісну працю, не дали нічого. У деяких випадках – це найменша втрата. Гірше, коли йому заплатили тим, що є в надлишку, наприклад, пригніченою агресією, що вилилася назовні, презирством, обуренням, образою, плювком в душу. Що маємо в надлишку – тим і платимо.

А якщо людина звикла до того, що вона зірка цього світу, а всі інші лише негідні тварюки, то, знову ж-таки, ця сама зяюча порожнеча виявляється в ній. Просто тепер інші зобов’язані насичувати її до країв. І ось парадокс, презирство, агресія і страх в даному випадку не влаштовують. Потрібні краса, радість, любов, турбота і ніжність.

І рано чи пізно на сцену вийдуть гроші, як основний універсальний механізм нашого світу. Якщо є недолік, його потрібно заповнювати. І, правильно, грошима, його заповнити найпростіше. Гроші – вони ж не мають єдиного емоційного забарвлення, вони як дитяча розмальовка, чим захочеш, тим розфарбуєш.

І якщо є тотальна недостача, то як же я можу гроші, які уособлюють собою радість і задоволення віддати цим нікчемним, які зобов’язані заповнювати постійно мою недостачу. Звичайно ні, вони повинні все робити без оплати.

А якщо я нікчемний, недостатній і мізерний, то як я можу гроші, які є чи не єдиним джерелом радості віддати просто так комусь, навіть якщо цей інший дав мені щось дуже якісне.

І в тому, і в іншому випадку – це неможливо. Немислимо.
І в тому, і в іншому випадку буде бідність. Або того, хто нікчемний, або тих, кого вважає нікчемним цей здійнявший над усіма.

Необхідність заливати задоволенням цю порожнечу стане настільки домінантною, що відволіктися від цього процесу буде вже неможливо. Поки не станеться непоправне.

Бідність доведена до абсолюту, породить саму себе, від надлишку бідності.

І якщо з Вами не входять в процес енергообміну на рівні грошей, то варто подумати, що піде в якості замінника. І чи потрібен Вам цей замінник, і, до речі, якщо так, то чому?